Проблемна ситуація на уроці української літератури

    У 60 - 70-их роках минулого століття в нашій школі домінував інформаційно-пояснювальний підхід до навчання учнів літератури. Наступне десятиліття відзначалося тим, що на ниві традиційної дидактити почали проростати паростки проблемності в навчанні.
   Нині  цей принцип широко використовується, зокрама в проектних технологіях (веб-квест).

   Та повернемося до класичних проблемних ситуацій.
   Але без мережі таки не обійтись. Якраз там можна дуже швидко знайти приклади суперечливого трактування критиками, художниками, кіномитцями творчості письменника, окремих його творів чи образів з них.
   Деколи проблемні ситуації виникають, коли учні  самі по-різному висловлюються про одне й те ж літературне явище. Таке учитель має передбачити.
  Для прикладу візьмемо рядки з вірша  Тетяни Яковенко:
               Аж червоно в траві - осипавсь глід.
               Замерзли дерева коло господи...
  Своєрідне наголошування слів червоно, дерева - це
- поетична вільність?
- стилістичний прийом?
- ритмомелодійна необхідність?
- мовна неохайність?
   Після певного обговорення пропонуємо рядки з класики:  «Високі гнулись дерева...» Т. Шевченка, «...і простягають руки дерева ...» В. Сосюри, „Спокійні дерева у маренні
глибокім..." В. Стуса.
   Продовжуємо дискусію й робимо остаточний висновок.