До 125-річчя від дня народження Зінаїди Тулуб

   28 листопада минає 125 років від дня народження З. П. Тулуб (1890-1964), української письменниці, патріотки, людини, у якої була незвичайна й трагічна доля. До ювілею класика нашої літератури пропоную кілька матеріалів уже випускниці Брацлавського НВК №1 Ольги Римар.

АВТОРКА РОМАНУ ПРО Т.Г. ШЕВЧЕНКА ПРОВЕЛА ДИТИНСТВО У БРАЦЛАВІ

                             Горе нам!
           Невольникам і сиротам
           В степу безкраїм за Уралом,-
писав наш Кобзар в одному зі своїх віршів про найтяжчий період свого  нелегкого життя. Якраз про перебування на засланні Т.Г. Шевченка , зокрема про його життя з 1947 до 1850 рік, розповіла відома українська письменниця Зінаїда Павлівна Тулуб. Дала вона назву йому, процитувавши один з рядків уже названого вірша – «В степу безкраїм за Уралом».
    Треба сказати, що й доля письменниці схожа з долею Кобзаря. У 30-ті роки минулого століття її засудили на 10 років заслання на Колиму. А в 1947-1955 роках З. Тулуб була на засланні в Північному Казахстані. Всього 18 років письменниця теж перебувала «за Уралом».
   Народилася З. Тулуб 1890 року в Києві. ЇЇ дід брав участь у Кирило-Мефодіїївському товаристві , був знайомий з Т. Шевченком, захоплювався його творчістю. Батьки майбутньої письменниці любили літературу, самі писали, мати – оповідання, батько – вірші російською мовою.
   Батько за професією був юристом. Його часто переводили до різних міст України і  Росії. Так 1893 року родина Тулубів потрапила до Брацлава і промешкала тут до 1898 року. 
   Маленька Зінаїда добре запам’ятала наші краєвиди й пізніше відтворила їх у своєму романі «Людолови» У ньому розповідається про боротьбу українського народу проти шляхетських та турецько-татарських поневолювачів. Ось один із її брацлавських пейзажів: «Задушливий пекучий день наприкінці травня. Повітря дрижить над землею розтопленим склом, і в його переплетених струменях в'ються незчисленні рої мошки та комарів.
    Але ще гарячіше й задушливіше в глибокій улоговині Брацлава. Сюди не долинає свіжий вітрець з околишнього степу і гір, не досягає і прохолодна тінь лісів. Навіть бистрий Буг не зменшує спеки. І, переступивши поріг своєї хатини, відчуває брацлавець, ніби він поринає в сонячний блиск, як у гарячу ванну».
   Про перебування З.Тулуб у Брацлаві на будівлі Брацлавського лісництва розповідає меморіальна дошка.
                             Ольга Римар, учениця 9-В класу