“Як письменник я починався... у брацлавській райгазеті”

  Сьогодні День журналіста України. До теми пропоную статтю Володимира Вертипороха, яка, до речі, кілька років тому була надрукована в журналі Брацлавської сш №1 "Веселик".

  Слова, що винесені до заголовка, належать відомому письменнику – романісту Миколі Олександровичу Рябому.Однак під ними могли б підписатися і Костянтин Андрійович Лазаренко, нині покійний, й Іван Степанович Волошенюк, бо всі вони в кінці 50-х – на початку 60-х років працювали в брацлавській районній газеті “Шлях Ілліча”.
       Про колектив газети того часу І.Волошенюк пише так: “В “Шляху”, крім редактора і зама, було шестеро літпрацівників – чотирьом по 22 роки, одному – 23,   одному – 25". Тридцятишестилітній редактор на цьому “фоні” здавався безнадійно старим. Усі матеріали передавалися коректору “Рахілі Натанівні, людині з абсолютним літературним смаком”. Серед літпрацівників уже були сам  І.Волошенюк та  К. Лазаренко.
    “Для повного комплекту “літрабів”, - далі згадує І. Волошенюк, - бракувало ще одного чоловіка. І ось він перед народом з’явився – в суконній “москвичці”, старій  смушевій  шапці  і  цупких кірзових чоботях – справжній  степовий  всюдихід  з  вдумливими  очима  майбутнього романіста”. Це був М. Рябий, і було це у 1960-му році.
    Про атмосферу, яка панувала в цьому товаристві трьох майбутніх письменників, і власне про те, як вони розпочинали писати літературні твори, згадує вже Микола Рябий у своїй книзі “Хто як Бог”: “Як родичі мешкали у хаті однієї тітоньки над самісіньким Бугом. Дорогою з редакції додому гомоніли про козаччину, про ті часи, коли Брацлав був полковою і воєводською столицею, про літературу... Якогось березневого вечора, натхненні дорожньою розмовою, сіли в хаті до столу, Костик написав першу свою поему про молодіжну ланку з села Вишковець, яку я, відповідальний секретар редакції, помістив у наступному  номері райгазети на першій шпальті замість передової статті, а сам я написав перше історичне оповідання “Шабля Богуна”, це оповідання видрукував у молодіжному часописі ”Дніпро” тодішній редактор Юрій Мушкетик”.
    До речі, у книзі “Хто як Бог” Микола  Рябий  розповідає про перебування на Поділлі  у 1967 році Григора Тютюнника, про його  поїздку  до Тульчина, де він щиро був зустрінутий громадськістю. Отже, класик української літератури проїжджав через Брацлав!
    “З Тульчина Гриць виїздив просвітлений, розчулений, безмежно ніжний... – пише Микола Рябий. – На жаль, оцей його просвітлений душевний стан затьмарила “зустріч з трудящими” у сусідньому містечку, туди ми було завітали дорогою до Вінниці”. Один з його керівників доводив гостям, що немає української мови, української літератури і нема чого пишатися Шевченком.
    Автор не називає ні цього “героя”, ні містечка. Дуже не хотілося б, що ним був Брацлав, містечко, де розпочинали свій письменницький шлях І.С.Волошенюк,  М.О. Рябий та К.А. Лазаренко.                              
                                 Володимир Вертипорох