Ініціаторами й активними учасниками створення таких альманахів в період свого навчання було чимало майбутніх українських письменників, серед них Іван Котляревський, Леонід Глібов, Василь Стефаник. Останній своє перше оповідання "Синя книжечка" опублікував в журналі "Пастух" Коломийської гімназії.
У Ніжинській гімназії у 20-х роках позаминулого століття виходило кілька таких збірників і часописів. Почалось з того, Віктор Забіла створив альманах "Літературний Парнас". Микола Гоголь видав на нього пародійну "Парнаську Гноївку". Одразу ж з’являються журнали "Зоря", "Північна зоря". Пізніше свій журнал у стінах гімназії випускав Євген Гребінка, заповнюючи кожен номер власними віршованими творами.
У багатьох освічених родинах теж існувала традиція домашніх рукописних журналів. Юний Олександр Блок за 3 роки скомпонував 37 чисел журналу "Вестник". Він був і редактором, і автором віршів, прози, перекладів,сам складав для видання й ребуси.
У 90-их роках минулого століття відбулося буйне відродження традицій видававати шкільні альманахи, журнали, багатотиражки. У світ вилітали й книги-метелики окремих юних талантів. Цьому сприяло те, що у навчальних закладах з’явилися комп’ютери та засоби тиражування. Але з часом цей видавничий запал повільно, але неухильно став згасати. А жаль!
’
У моїй школі теж на початку 90-х кожен учитель-філолог разом зі своїми учнями укладали журнали. Наш носив горду назву "Час юні"
ВідповістиВидалитиЯ прочитала , що у шестирічному віці Оксана Іваненко сама видавала журнал для дітей"Гриб".
ВідповістиВидалитиДякую, дорога Юліє, за інформацію і за те, що ти така уважна читачка блогу
ВідповістиВидалити